Після грози, або таке буває у житті.
До раю навряд чи потраплю я -
Гріхи не пускають на волю.
Ти злився з останньою краплею
У чаші терпіння та болю.
***
Не стерпіла байдужість і втому,
Може, варто сказати їм: досить!
Я померла пів-вічності тому,
А ніхто не помітив і досі... | ***
І стільки болю у душі,
Вона від нього аж німіє,
А всі близькі - такі чужі!
Своєю стати їм не вмію.
Нема рятунку в забутті.
Безсонням виплакані ночі.
Таке буває у житті,
Та я не хочу так! Не хочу!!!
|
|
***
В нашім небі раптом загриміло,
І зійшлися хмари звідусіль.
Не бажаю, щоб тобі боліло,
Заберу увесь нестерпний біль.
Я не можу дихати без тебе,
Охолонь, прости і повернись.
І якщо у тому є потреба,
То на мене навіть не дивись.
Просто поруч будь, щоб тільки знала,
Що з тобою справді все гаразд.
А моя любов і не минала,
Їй, коханий, боляче за нас. | ***
Я не сплю, та прокинутись хочу.
Хай скоріше біда промине!
О, небесного кольору очі!
Ви не любите більше мене?
Памятаю, як дні ми лічили
І чекали в призначений строк
Нашу доню з такими ж очима,
А росте кароокий синок.
Мов приречена, майже не плачу,
Та згасає надії свіча…
Чи колись у житті ще побачу
Синє небо в коханих очах? |
|
***
Я відповідь собі ніяк не дам:
Невже такою доля бути хоче?
Я мучусь тут, а ти, напевно, там,
А сатана вдоволено регоче… | ***
Не завжди, до рук узявши весла,
Сісти в човен маєш на меті...
Щось в душі померло - щось воскресло,
Так буває іноді в житті.
Я тобі довіритись хотіла,
Розказати, що мені болить.
А тепер і ніч осиротіла,
І на двох світанку не ділить.
Прагнула, щоб вислухав і втішив,
Ти ж утік, як справді від мерця.
Я сама зробила тільки гірше,
І мене катує думка ця. |
|
***
Надію у серці плекаю,
Що вернешся, неначе не йшов.
Молюся за нас і чекаю,
Що все переможе любов | ***
Не повірю нізащо, мій милий,
Що тепер ми - навіки чужі.
Та не знаю, чи вистачить сили
Не дійти до тієї межі,
За якою настане байдужість,
Що наркозом у душу вповзе.
Боже! Дай нам і силу, і мужність,
Щоб любов переважила все |
|
***
Я не можу заснути й не хочу.
Звідкіля негаразди взялись?
Побажай мені доброї ночі,
Як учора - хоч так відзовись.
Спить самотньо у ліжку синочок,
Рученята і ніжки простер.
Побажай мені доброї ночі -
Все, про що я благаю тепер. | ***
Хай тобі насниться наше щастя,
Ми його врятуємо удвох,
Але це тоді нам тільки вдасться,
Як у наших душах буде Бог.
Гордість, нерозважливість і впертість
В щастя бур’янами заплелись...
Хай тебе мої цілунки пестять,
Хоч у снах, як в дійсності колись. |
|
| ***
Після грози світлішає природа,
Дощем умита, ніжно-запашна.
Після страждання гідна нагорода –
Очищена молитвою душа.
В такій душі - троянди в буйнім цвіті
Радіють, що скінчився буревій.
І ми з тобою, зливою умиті, -
Рідніші на десяток снів і мрій. |
|
ІІІ КОХАННЯ ЗРІЛОЇ ПОРИ.
Немає коментарів:
Опублікувати коментар