середа, 28 травня 2014 р.

У час, який вважався мирним

Наступною книгою Валентини Попелшки, виданою у 3Д версії  стала збірка віршів, написаних поетесою на Майдані у Києві  "У час, який вважався мирним".
Деякі із них звучали із сцени літератруних марафонів, які двічі проводилися під час революції гідності в КМДА та Українському домі.
Сподіваємося на Ваші зауваження та побажання що до цього видання та ідеї передполіграфічних випусків взагалі.

вівторок, 20 травня 2014 р.

Покаяння. Епілог

Хресна дорога ненародженої дитини

Покаяння. Епілог.

Тримаю щастя на руках -
Новонароджене хлопчатко.
Благословенна у віках
Ріка життя, де все спочатку.

Вітає херувимів хор
Під ніжні звуки диво-струнок.
Ім’я, мов доля, Теодор –
Безцінний Божий подарунок.

Господь невпинно споглядав
І покаяння щире бачив.
Якщо мені синочка дав,
То, може, все ж таки пробачив?..

30.12.2010 р.




 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення



14. Моя надія і моє спасіння

Хресна дорога ненародженої дитини

14. Моя надія і моє спасіння

Вкладають в гріб Того, Хто йшов в ім’я
Господнє. Безутішно плаче Мати.
Своє дитя оплакую і я,
Хоча сама дала його розп’яти.

Що зроблено, того не відміню.
З душі тяжкого каменю не скину.
У покаянні Господа молю,
Аби простив і дав мені дитину.

Омріяне, оспіване дитя -
Моя надія і моє спасіння!
Хай стане над гріхом нове життя,
Як вічну тьму долає воскресіння




 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення



13. Іще заплаче совість за дитям

Хресна дорога ненародженої дитини

13. Іще заплаче совість за дитям

Спасителя знімають із хреста,
Його сльозами Матінка вмиває…
Моя сльоза – холодна і пуста,
Як та душа, де совісті немає.

Хіба я мати? Грішна і лиха,
І на землі іще таких - без ліку.
З хреста не зняти тЯжкого гріха,
Мені тепер нести його до віку.

Як часто легковажимо життям
Без думки, що за все є час розплати.
Іще заплаче совість за дитям,
Що гинуло, немов Ісус, розп’яте…





 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення



12. Душа не заспокоїться в журбі

Хресна дорога ненародженої дитини

12. Душа не заспокоїться в журбі

Останній подих і остання мить...
Ісусе! Стільки витерпів з любові!
Чи тих страждань достатньо, щоб відмить
Планету від малят невинних крові?

Помер Ти і за мій найтяжчий гріх.
Ісусе Христе, що ж я наробила?.
Хіба тепер сховаюся за всіх:
«Вбивають інші – от і я убила»?.

Не виправдання – твердити собі,
Мовляв, тоді я вибору не мала.
Душа не заспокоїться в журбі…
Мене за те й саму убити мало…




 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення



11. Не буде моря у твоїх вітрил

Хресна дорога ненародженої дитини

11. Не буде моря у твоїх вітрил

Ісуса прибивають до хреста.
Ростуть Його, страшні й без того, муки.
Бліді, від болю скусані уста,
Пронизані цвяхами ноги й руки.

Чому? Чому мені не стало сил
Уберегти, відстóяти, любити?
Уже не буде моря у вітрил,
Бо до хреста весна твоя прибита.

В утробі убиваючи маля,
В душі вбиваєм Господа Ісуса.
Гріхом кривавим скроплена земля,
І ті гріхи примножує спокуса.

Мовчать від болю скусані уста,
Кричить моя найтяжчая провина.
Не розпочнеш із білого листа
Життя, убивши донечку чи сина.




 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення



10. Все ближче до останньої межі

Хресна дорога ненародженої дитини

10. Все ближче до останньої межі

Все ближче до останньої межі...
Христа одежу, що просякла кров'ю,
Здирають вояки. Гріхи чужі
Спокутує Він з болем і любов'ю.

Мою одежу також розірвуть -
Плаценту, у якій я мав зростати,
А тільце безпорадне розітнуть,
Щоб легше з лона матері дістати.

Я відчуваю - боляче і їй,
Та все ж не хоче від гріха звертати.
Не стихне, мамо, цей нестерпний біль,
Тобі з ним жити, а мені вмирати...





 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення



9. Немає більше жодної надії

Хресна дорога ненародженої дитини

9. Немає більше жодної надії

Іще одне Твоє, Христе, падіння…
Іще одне моє. Промінчик згас.
Немає більше жодної надії,
Вже визначено місце, день і час.

А матінка ніяк не схаменеться,
Мене для неї не було й нема.
Що це падіння просто так минеться,
Нехай не сподівається дарма.

Уб’є дитя беззахисне у лоні,
Вже миють руки судді і кати.
Але душа залишиться в полоні,
З якого їй ніколи не втекти.





 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення



8.Та все одно прощаю, бо люблю

Хресна дорога ненародженої дитини

8.Та все одно прощаю, бо люблю

Ісусику, Ти падав і вставав.
В сльозах ішли жінки услід юрбою,
Їм втіхою були Твої слова:
«Не наді мною плачте - над собою»

Горюю над собою день і ніч,
Бо більш ніхто за мною не заплаче.
Моїх батьків зажурених облич
І радісних ніколи не побачу.

У них ні сліз немає, ні жалю.
Позбутися мене – для них не горе,
Та все одно прощаю, бо люблю,
Вже скоро їхня совість заговорить.




 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення



7. Я - гордість ненароджена твоя

Хресна дорога ненародженої дитини

7. Я - гордість ненароджена твоя

Що крок – то краплі крові, дикий біль…
Ісусику, Ти падаєш удруге.
А я? Куди подінуся звідсіль?
Хіба втечу від болю і наруги?

Матусю, пошкодуй і захисти,
Врятуй свою дитину від падіння.
Невже ти сподіваєшся втекти
Від совісті і дóкорів сумління?

Чи думала, що, може, саме я
Колись би втішив неминучу старість?
Я – доля ненароджена твоя,
Приречена на смерть надія й радість.





 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення



6. Який слабкий надії промінець

Хресна дорога ненародженої дитини

6. Який слабкий надії промінець

Коли Ти ніс тягар гріхів і зла
За всіх людей, за кроком крок до смерті,
До Тебе Вероніка підійшла
Кривавий піт з Лиця Святого втерти.

Мені також знайоме співчуття,
Що додало хоч небагато сили.
Казали мамі: пошкодуй дитя!
І не вбивати радили, просили.

Який слабкий надії промінець!
І все ж він спалахнув на тій дорозі,
Де навіть на початку був кінець.
Йому протистояти я не в змозі





 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення