вівторок, 20 травня 2014 р.

3. В небуття лечу, у прірву

Хресна дорога ненародженої дитини

3. В небуття лечу, у прірву

Я росту, хоч непотрібний,
Ні для кого я не рідний.
Скоро серце моє вирвуть,
В небуття лечу, як в прірву.

Я вже маю оченята…
Подивитися б на тата,
Може б, душу скам’янілу
Мої очі відігріли.

Та навколо мене темно,
І зростаю я даремно.
Всі чекають ту годину,
Коли я навік загину.





 

ОЗДОРОВЧА СОТНЯ ЗАКАРПАТТЯ
благодійне оздоровлення



Немає коментарів:

Дописати коментар